Основним способом утворення іменників у множині є додавання закінчення - s або -es до форми іменника в однині.
| -s | -es |
| a bag – bags a cat – cats a rose – roses |
a glass – glasses a fox – foxes a watch – watches a bush – bushes |
Іменники, що закінчуються на -y з попередньою приголосною, утворюють множину шляхом додавання закінчення -es, причому -у змінюється на -i. Наприклад, a dictionary – dictionaries.
Артикль є одним з визначників іменника і ставиться перед іменником або перед словами, які є визначеннями до нього.
Невизначений артикль a (an – перед словами, що починаються з голосної) походить від числівника one і означає один з багатьох, якийсь, будь-який.
I am a student. Я студент (один з багатьох).
This is an apple. Це – яблуко (якесь одне з багатьох).
Якщо перед іменником в однині стоїть невизначений артикль, то в множині він опускається.
Іменник – частина мови, що позначає предмет і відповідає на питання: хто це? (Who is this?) або що це? (What is this?)
За своїм значенням іменники діляться на власні (John Black – Джон Блек, Great Britain – Великобританія) і загальні (a table – стіл, snow – сніг, freedom - свобода).
Інфінітив являє собою неособисту форму дієслова, яка тільки називає дію. Він не має ні особи, ні числа і відповідає невизначеній формі дієслова в українській мові. У словнику дієслово дається зазвичай у формі інфінітиву. Формальною ознакою інфінітиву є частка to.
Займенники this (цей) і that (той) мають форми множини, відповідно: these (ці) і those (ті). Якщо ці займенники в реченні виконують функцію підмета, то при граматичному аналізі пропозиції потрібно шукати присудок у відповідній формі. У цьому випадку these звичайно перекладається – вони.
Модальні дієслова – це такі дієслова, які виражають не дію або стан, а відношення особи, позначеної займенником або іменником, що має в реченні функцію підмета, до дії або стану, виражених інфінітивом. Модальне дієслово в поєднанні з інфінітивом утворює в реченні складений дієслівний присудок. Модальні дієслова виражають значення можливості, необхідності, ймовірності, бажаності і т. п.
Слово, що позначає предмет або ознаку предмета, але не називає його, називається займенником. Займенники діляться на кілька груп, кожна з яких має свої власні граматичні характеристики.
Pronouns many, few, a few, much, little, a little. Займенники “багато, мало, небагато, кілька”.
Слово, що позначає предмет або ознаку предмета, але не називає його, називається займенником. Займенники діляться на кілька груп, кожна з яких має свої власні граматичні характеристики.
There is, there are. Зворот “there is, there are.” Pronouns some, any, no.” Займенники “some, any, no.”
У реченні герундій може бути:
1. Підметом.
Smoking is not allowed here.
Курити (Куріння) тут не дозволяється.
2. Означенням.
There are different ways of obtaining this substance.
Існують різні способи одержання цієї речовини.
Герундій має властивості як дієслова, так і іменника. Подібної неособистої форми в українській мові немає. Як іменник він може виконувати в реченні функції підмета, додатка, означення та обставини з прийменником. Як дієслово може мати після себе прямий додаток і визначатися прислівником, мати доконану форму, категорію стану, а також виражати дію як процес.
You are currently browsing the archives for the Beginners category.